устоювати

(всто́ювати), -юю, -юєш, недок., усто́яти (всто́яти), -о́ю, -о́їш, док.

1) Утримуватися у вертикальному положенні, не падати.

2) Зберігатися цілим, не піддаватися руйнуванню.

3) тільки док. Витримати натиск, напад.

4) Виявляти витримку, не піддаватися впливові кого-, чого-небудь. || Виявляти силу, стійкість у боротьбі за існування.

5) за кого – що, заст. Заступатися. || перех. Відстоювати.

6) тільки недок., заст., рідко. Наполягати.